Цей день – не свято. Це нагадування суспільству, що мільйони людей у всьому світі щодня стикаються з бар’єрами: фізичними, соціальними, економічними та психологічними.

Це можливість задуматися про рівність прав, доступність середовища, можливість працювати, вчитися, пересуватися містом, займатися улюбленими справами – без перешкод і упереджень.

День людей з інвалідністю – це не про співчуття, а про рівність і повагу. Про те, щоб кожен із нас пам’ятав: інклюзія – це не чиясь особиста проблема, це показник зрілості суспільства.

Важливо, щоб цей день спонукав не лише говорити, але й діяти: створювати умови, в яких кожна людина, незалежно від стану здоров’я, могла б почуватися повноправною частиною суспільства.

Почнімо з простого: будьмо уважними, толерантними і підтримуючими до тих, хто поруч. Важливі зміни починаються з кожного з нас