Сьогоднішня розмова із психологинею нашого закладу Мариною Балабан про особливості спілкування з військовослужбовцями.

За кілька днів до свята захисників і захисниць ця тема набуває актуальності. Як говорити, як подякувати, чи варто давати поради, і які питання краще не ставити військовим, читайте далі у нашому інтерв’ю.

Чи доводилося стикатися з тим, що люди насправді не знають, як правильно спілкуватися з військовими?

Це питання турбує і пересічних людей, і рідних військовослужбовців і навіть медичних працівників. Питання актуальне, адже кожен може розгубитися.

Яких правил варто дотримуватися, щоб не образити захисника під час спілкування?

Не примушуйте його розповідати про війну, не перебивайте, слухайте уважно. Не варто оцінювати почуте і використовувати вислови на зразок: «Війна – це пекло», «Так, я розумію» тощо.

Краще не давати порад, попередньо не вислухавши його уважно.

Не читайте настанов і не засуджуєте. Дотримуючись цих рекомендацій, ви зможете уникнути непорозумінь і налагодити контакт.

Розглянемо ситуацію, до прикладу, зустрічаємо на вулиці військовослужбовця, хочеться подякувати і за захист держави, і за службу, не знаєш, як підійти, що сказати?

Варто обмежитися словами. Подякуйте, але без тілесного контакту. Достатньо буде усмішки чи можливий уклін головою на знак глибокої шани.

Якщо зустрічаємо знайому людину, яку ми давно не бачили (однокласник/однокласниця, сусід), ми навіть не знали, що ця людина служить. Зустрічаємо у військовій формі, здивувалися, ніби треба щось сказати, як таку розмову вибудовувати?

Найперше, не варто запитувати: «Ти що служиш?», а ще: чому людина туди пішла, коли настане перемога чи вбивав ваш співрозмовник чи співрозмовниця людей. Не варто цікавитися, де військовослужбовець проходить службу.

Не говоріть людині, що вона герой. Часом військові такими себе не вважають, тому подібні вислови можуть призвести до внутрішніх конфліктів.

А якщо ми спілкуємося з військовослужбовцем, який зараз перебуває у зоні бойових дій?

Говорити на сторонні теми, не запитувати, де ця людина. Краще поцікавитися самопочуттям, розповісти щось нейтральне, відволікаюче. Ставити менше питань, контролювати власні емоції. Ми маємо бути стриманими і в словах, і в діях.

Військовослужбовці, які отримали поранення, і повернулися на лікування, чи є в них проблеми у спілкуванні з оточуючими, а в оточуючих проблеми у спілкуванні з такими військовими?

Не порушувати особисті кордони, ставитися з розумінням до бажання тривалий час сидіти з гаджетами, спілкуватися на рівних, поважати їхні емоції, навіть якщо це нервовість, гнів чи сльози. Але в той же час не дозволяти маніпулювати власними почуттями. Менше акцентувати увагу на отриманій травмі, у тому числі і візуально. Не показуйте свій подив і не зʼясовувати обставини отримання травми чи поранення.